Ще один майстер-клас (цього разу на дні відкритих дверей в НАУ - "Роботи, 3D-принтери і все-все-все своїми руками"), здавалось би, що тут особливого? Але це був перший виступ, у якому мені допомагали мої діти. Ліза - фотограф, Катя - вчитель у поводженні з 3D-ручкою.
А перед нами аудиторія дітей, які прийшли на майстер-клас, щоб більше слухати, а їм почали ставити питання про те, яким вони бачать своє майбутнє і заставляють їх говорити.
Це звичайні питання в нашій родині, але у інших вони викликають спочатку шок, а потім у декого очі загораються, і він починає питати, питати в першу чергу себе.
Чому навчатись? як навчатись? навіщо навчатись? ким бути? жити своїм життям чи чекати від когось на роз’яснення/підказку/наказ?
Це дорослі питання, але якщо їх не задавати собі щодня, то ніколи не знайдеш себе і свій шлях (я не кажу про подорослішаєш, бо дорослість тут ні до чого).
А потім був майстер-клас, було і про роботів, і про електроніку, і про 3D-друк.
Сподіваюсь, що всі отримали те, що очікували. Якщо, звичайно, вони на щось чекали.
